_edited_edited.jpg)
Синій та зелений Тенгу.
Давненько, давненько стояла височенька гора. На цій височенький горі, на самій вершині, жили дуже дружні Синій та Червоний Тенгу. Як завжди, так і сьогодні, сидять вони високо на горі та дивляться зверху на людей, як то вони там живуть унизу.
Оце тут, Червоний Тенгу запитує у Синього Тенгу:
- Слухай..., оце ж, скільки вже буде років, як ми живемо на цій горі?
- У- у, та десь вже 500 років буде, – відповідає Синій Тенгу.
- Вже 500 років! Оце так дивишся, як там унизу люди живуть, та бачиш, скільки усього цікавого у них відбувається, а у нас з тобою анічогісінько не міняється, – промовив Червоний Тенгу.
Подумавши трохи, Синій Тенгу безтурботно каже:
- Це так, вони там унизу, рік від року, оце тільки і роблять що сваряться... . Мабуть, якщо сваритися, то може і буде щось змінюватися...?
- Дивись, оце ж щойно побудували гарне місто, і одразу ж починають сваритися, все зруйнували, все попалили… . Через деякий час дивишся, знову нове місто побудували, і знову починають сваритися. І не набридне це їм! – каже Синій Тенгу.
Послухавши його, Червоний Тенгу несподівано підхопився , та й каже:
- Зрозумів! Нам з тобою теж треба посваритися.
- Ее..., чого це ти раптом? - блимаючи очима, промовив Синій Тенгу .
- Дивись, ми з тобою на протязі 500 років, жодного разу не сварилися, – каже Червоний Тенгу.
- Так це ж і добре, ми ж з тобою друзі! – каже Синій Тенгу.
Та Червоний Тенгу його не слухає і продовжує:
- Якщо не сваритися, то немає прогресу!
- Хіба це так … , - з сумнівом каже Синій Тенгу.
- Як там не було б, з сьогоднішнього дня ми з тобою у сварці. Так що, деякий час, ми не будемо, ані розмовляти, ані гратися разом, - з рішучістю тут промовив Червоний Тенгу.
- Щось я не дуже добре зрозумів, але, якщо ти так хочеш, то спробую, – промовив Синій Тенгу.
Оце так, раптом, вирішили вони посваритися. До цього часу завжди були разом, а тут, почали жити, стараючись не зустрічатися один з одним.
Якось одного дня, дивлячись униз, Синій Тенгу каже до себе:
- А-а! Щось одному скучно. Чи немає чогось цікавого?
У цю ж мить унизу щось блиснуло. Дивиться, а там де замок стоїть, щось яскраво виблискує.
- Що це? Чого це замок, так яскраво світиться? Ну ж бо, спробую до замка носа витягнути.
«Ніс мій, ніс мій витягайся, до самого низу простягайся!», - потираючи носа, каже Синій Тенгу.
Ніс малу-помалу почав витягуватися до замка.
А в цей час у замку, прислужниці сушили на сонці одежу принцес «кімоно». А це «кімоно» було вишите золотими нитками, і світилося на сонці, буцімто коштовне каміння. Та так багато його було, що вже й місця не вистачало, де його сушити.
Оце тут, якраз і з’явився витягнутий ніс Синього Тенгу.
Здивувались прислужниці та кажуть:
- Ой, подивіться, синій бамбук звідкілясь узявся, та ще й який довгий! Порозвішуємо і на ньому кімоно!
Отже, узяли прислужниці, та й порозвішували «кімоно» на носі.
Тут вже здивувався Синій Тенгу, та думає:
- Ой, чого це ніс став таким важким! Краще вже поверну його швиденько назад.
- «Ніс мій, ніс мій «скорочайся», та цілісіньким повертайся!»
Почав ніс Синього Тенгу зменшуватися, а «кімоно» так і залишилося на ньому висіти.
Заголосили тут прислужниці:
- А-а! «Кімоно»! Тримайте! Ой!
Хочуть його схопити, та де там, тільки бачать, як «кімоно» сяючи на сонці, піднімається до неба, та незабаром і зникло у хмарах.
Коли ж ніс скоротився, бачить Синій Тенгу, а на носі повно розкішного «кімоно» висить.
Здивувався він та каже:
- Ого, оце так пощастило!
Зрадів тут Синій Тенгу, стоїть перед дзеркалом та одне за одним «кімоно» приміряє, та таким чином і себе розважає.
Оце так, негадано, Синій Тенгу витягнувши носа, здобув собі надзвичайно красиве «кімоно» принцес.
Тим часом і Червоному Тенгу теж стало скучно. Вирішив він піти до Синього Тенгу.
Прийшов він до нього, дивиться, а Синій Тенгу, оце ж, несподівано придбане кімоно, все одне за одним приміряє. Побачив це Червоний Тенгу та каже:
- Ну, і що це ти таке дурне робиш?!
А Синій Тенгу, показуючи кімоно, каже:
- Оце ж витягнув я носа до замка, та, дивись, скільки гарного кімоно придбав, і для тебе теж відклав.
- Нісенітниця якась! Щоб я таке блискуче та вдягнув… . Розвернувся та й пішов до себе.
Насправді ж, Червоний Тенгу, хоча і наговорив поганого, дуже позаздрив Синьому Тенгу.
Прийшов він до себе, сидить та думає.
- А що, може і мені спробувати витягнути носа до замка.
«Витягайся ніс довгенько, до самого замка прямохенько», - каже Червоний Тенгу, потираючи собі ніс.
Потроху-потроху почав витягуватися ніс і Червоного Тенгу.
А саме у цей час, «Щогун» замка проводив бойові навчання зі своїми службовцями.
- Саме у мирний час, треба відточувати бойову майстерність. Так що, вперед! – повчав він службовців.
Та-а! До-о! Кі-е!
Розмахували мечем його підлеглі.
Шу-ух! Шу-ух!
Оце тут і з’явився витягнутий ніс Червоного Тенгу.
- Кя-а! Що, що це за червоне таке? – перелякались службовці.
Дивляться, а червоне все довше та довше стає. Та прямо до «Щогуна» витягується.
Тут «Щогун» переборюючи страх, спробував помацати це червоне.
- Хо-о, тепле та м’яке … . Щось таке огидне! А ну, хлопці, рубаймо його! – вигукнув тут «Щогун»
Шу-ух! Шу-ух! Шу-ух!
Службовці усі разом кинулися рубати носа Червоного Тенгу.
Оце тут перелякався вже Червоний Тенгу.
- О-йо-йо-й, щось носу боляче!
Каже він, та й похапки скоротив свого носа.
Бідолаха, думав собі гарного «кімоно» придбати, а замість цього носа порубали.
- У-у, болить то як. І чого це так сталося? Зовсім не розумію, – думав Червоний Тенгу, тихенько сидячи на скелі.
Тут до нього Синій Тенгу завітав.
- Оо-й, Червоний Тенгу, чого це ти, так тихо сидиш, і що це сталося з твоїм носом?, - побачивши перев’язаного носа, запитав він у Червоного Тенгу.
- Аа-а..., відчепись вже від мене, - ледве стримуючи сльози, каже Червоний Тенгу.
- Як це я можу відчепитися, а ну, покажи... . Ай, поранення ж яке! Мій ти бідолаха.
Від теплих слів Синього Тенгу, у Червоного Тенгу з очей потекли сльози.
- Уу-у, болить … , - заридав Червоний Тенгу.
Обійнявши його, Синій Тенгу заспокійливо каже:
- Ну, ну заспокойся! Як ніс заживе, я тобі половину «кімоно» подарую, а зараз потерпи трішечки.
- А-а, болить, у-у, болить …, - жалівся Червоний Тенгу.
Отже Червоний Тенгу припинив даремно пручатися, та узяв від Синього Тенгу «кімоно».
Відтоді, почали вони знову дружно жити, як було воно і раніше