"Момо-Таро"

«Момо-Таро»

Давненько-давненько, в одному селищі жили собі дідусь та бабуся.

Дідусь ходив в гори по дрова, а бабуся на річку білизну прати.

Якось одного дня пішла бабуся знову на річку білизну прати, дивиться а по річці з гір пливе великий персик (Момо).

Дуже здивувалася бабуся, побачивши такий великий персик, схопила вона його та принесла додому.

  Незабаром і дідусь повернувся. Побачив він персик та каже:

-      Оце ж, який гарний персик.

-      Спробую його розрізати, - каже бабуся та узяла ніж.

-      Що ж, це було б непогано, - мовив дідусь та поклав персик на дощечку.

Тільки бабуся хотіла розрізати персик, як той почав підскакувати,  розкачуватися туди-сюди.

-      Що це, а персик, нібито живий..., - здивовано каже бабуся.

У цю ж саме мить, персик розколовся на дві половинки, та з середини вистрибнув здоровенький хлопчик.

Здивувались дідусь і бабуся та кажуть:

- Який гарний хлопчик, та нехай вже буде нам за онука!

Радіють дідусь та бабуся, дивлячись на такого здоровенького хлопчика, та й назвали його «Момо-Таро» на честь персика, з якого він з’явився .

Годує все бабуся онука, а той, як поїсть, то стає все більше та більше, сильніше та сильніше.

    Швидко зростає Момо-Таро сильним та розумним хлопчиком, тож і для дідуся гарний помічник – разом ходити по важкі дрова у гори.

А саме в цей час на селище, де жили дідусь та бабуся, час від часу робили набіги страшні біси на чолі з чортом. Багато лиха вони приносили людям, грабуючи хатини, та забираючи врожай.

Прочув про це і Момо-Таро, та якось одного дня, каже він до дідуся і бабусі:

-      Розберусь я з цими бісами та чортом!

Дивляться вони на онука, та з несподіванки, нічого не можуть і вимовити.

А Момо-Таро продовжує:

-      Бабусю, збирайте мене в похід, піду бісів бити.

Тут бабуся отямилася, та в серцях каже:

-      Та, де ж таке чути, щоб дитина побила тих страшних бісів?

 Не хоче бабуся відпускати свого улюбленого онука.

А Момо-Таро все на своєму стоїть.

Нема що робити, почали дідусь та бабуся збирати Момо-Таро в похід. Бабуся наробили рисових колобків, а дідусь приготував похідний одяг.

Незабаром, прийшов день йти у далекий та небезпечний похід. Момо-Таро вдягнув одежу, приготовлену дідусем, та причепив на пояс мішечок з рисовими колобками, зроблені бабусею.

Дідусь та бабуся, не можуть знайти собі місця, хвилюючись за онука, а Момо-Таро зі словами:

-      Ну, бувайте! 

З рішучістю вирушив у похід.

-      Повертайся здоровеньким! Зі сльозами на очах кажуть дідусь та бабуся.

Залишивши дідуся та бабусю, пішов Момо-Таро пряменько на острів де жили біси з їхнім ватагом – чортом.

Йде по дорозі Момо-Таро, а на зустріч йому біжить пес.

-      Момо-Таро, дай мені рисовий колобок, який у тебе на поясі висить, а за це я буду служити тобі навіки, - каже пес.

Дав Момо-Таро рисовий колобок песику, та пішли вони далі вдвох.

Ідуть, ідуть вони далі по дорозі, тут на зустріч їм вистрибнула мавпа.

-      Момо-Таро, дай мені рисовий колобок, який у тебе на поясі висить, а за це я буду служити тобі навіки, - каже мавпа.

Дав Момо-Таро рисовий колобок і мавпі, та пішли вони далі втрьох.

Ідуть, ідуть вони далі по дорозі, а тут на зустріч їм вилетів фазан.

-      Момо-Таро, дай мені рисовий колобок, який у тебе на поясі висить, а за це я буду служити тобі навіки, - каже фазан.

Дав Момо-Таро рисовий колобок і фазану, та пішли вони далі вчотирьох.

Йдуть пес, мавпа, фазан на чолі з Момо-Таро квітучими полями, йдуть вони через буревії, маючи у своєму серці тверду волю та велику мрію – знищити чорта з його бісами.

Перейшли вони поля, перейшли гори, та вийшли до моря. Сіли вони на човен та разом дружно почали веслувати.

Багато днів та ночей плили вони по морю, та зрештою побачили скелястий острів. Це був острів де жили біси з чортом.

Спочатку полетів фазан на розвідку.

-      Дивись, щоб тебе не побачили, - каже Момо-Таро, та з іншими почав потроху наближатися до берега.

Саме в цей час коли вони почали висаджуватися на берег, повернувся фазан та каже:

-      Біси зараз горілку п’ють, самий час на них напасти.

Підійшли вони до воріт бісівського житла, хочуть їх відчинити, а вони зачинені, та ні в яку не піддаються.

-      Зачекайте, я все зроблю, - каже мавпа.

Перестрибнула мавпа через ворота, та відімкнула замок.

Несподівано, з тріском відчинилися ворота, та перед п’яними бісами опинився Момо-Таро зі своєю ватажкою.

-      Я, Момо-Таро, найсильніший в Японії, прийшов покарати вас за ваші злочини, - гучно промовив Момо-Таро.

Біси, від несподіваності, так на місті і закам’яніли.

- Усі разом вперед! – вигукнув Момо-Таро.

Тут пес:

     -  Гав-гав, хвать біса за ногу.

Мавпа:

    - Кяц-кяц, стрибнула на голову біса.

Фазан:

    - Кен-кен, налетів на біса.

  Почали вони бісів кусати, дряпати, дзьобати.

  Тут і Момо-Таро, мечем туди, мечем сюди - з надзвичайною силою почав сікти чортове кодло.

  Перелякалися біси, та сховалися у печеру де чорт сидів.

Почув це чорт, виліз розлютований з печери та й каже:

  - А хто це тут, йде проти мене. Оце тут, побачив він Момо-Таро.

  - Ну, нахабний хлопчисько, тримайся! – каже чорт.

  Взяв чорт величезну дубину, та тільки замахнувся, як Момо-Таро, піднявши меч, гучно вигукнув:

  - Всі разом. Вперед!

  Тут, песик вкусив чорта за руку, мавпа давай дерти чорту спину, фазан почав дзьобом колоти чорту очі.

  Водночас Момо-Таро, як почав розмахувати мечем наліво-направо, наліво-направо, так, що з дубини залишились одні дрібні шматки.

   Не витримав тут чорт, затремтів, задрижав, кинувся на коліна, та занив: - Здаюсь, здаюсь!  Не вбивайте…!

- Ну що, чорт, більше не будеш лихо робити?, - питає його Момо-Таро.

- Ні, більше не буду. Вибачте! - ледве-ледве плентаючи язиком каже чорт.

Отже, погрузив чорт з бісами все награбоване майно на човен, і Момо-Таро зі своїм ватажком вирушили додому.

Повернувся Момо-Таро живим та здоровим до дідуся та бабусі.

А награбоване чортом з бісами майно повіддавав селянам.

Та більш за все Момо-Таро було радісно, що здійснилася його мрія позбавити селище від набігів чорта з бісами.

Пісня про "Момо-Таро" і його ватагу - песика, мавпу, фазана.