"Кам'яний ідол" мавп

"Кам'яний ідол" мавп

Якось давненько жили собі у горах дуже бешкетні мавпи. Як приходила осінь, спускалися мавпи з гір та починали розоряти городи та поля у селах.

 Так в одному селі на околиці, жили дідусь та бабуся, яким дуже набридли ті мавпи. Почали вони думати, як їм позбавитися від тих мавп.

 Якось одного дня, каже бабуся до дідуся:

-  Діду, а може замаскуємо тебе під кам’яного ідола, та поставимо на дорозі перед полем. Чула я, що буцімто, як побачать мавпи ідола, то самі бешкетні з них стають тихими.

-   Ну що ж, щоб зберегти врожай, чому б не спробувати, - погодився тут дідусь.

Ранком наступного дня, бабуся обсипала дідуся рисовим борошном, повісила червоного нагрудника та відправила дідуся стояти ідолом на дорозі перед полем.

  Незабаром і мавпи прибігли. Дивляться, а перед полем «ідол» стоїть. Заметушилися тут мавпи та кажуть один до одного:

-   Оце, дивись, який чудовий ідол, хіба це тут йому місце стояти. А ну, давайте віднесемо його до храму, який оце там на горі.

Почувши це, дідусь дуже перелякався, але стоїть не рухається, бо, якщо зрозуміють мавпи , що це аніякий не ідол , то що зроблять невідомо . Дивиться дідусь, що то воно далі буде.

Тим часом поставили мавпи «дідуся-ідола» на плечі та з криками: - «Гей-гей разом! Гей-гей гуртом!», - потягнули дідуся у гори.

Йшли вони йшли, та вийшли до річки.

Почали вони переходити річку, але потік річки був такий швидкий, що хочеш, не хочеш, став дідусь нахилятися.

-   Ой-ой, дивіться! Обережно! Не можна «ідола» у річку обронити, - загомоніли мавпи та давай шукати чим би дідуся підперти. Оце тут, звідкілясь, притягнули мавпи якісь скрині та підперли ними дідуся, щоб той у воду не звалився.

Несуть мавпи дідуся і співають:

-   «Гей, стегно мавпи замочили, стегно «ідола» ми захистили! Гей, гей!»

 Слухає дідусь та смішно йому стає, але стримує себе, не рухається.

Невдовзі, прийшли вони до храму.

-    Оце такого гарного «ідола» треба на щось поставити, - кажуть мавпи та й поставили дідуся на скрині, якими вони його підпирали.

Стоїть дідусь не рухається, знову дивиться, що то воно далі буде. А мавпи, поклавши перед «ідолом» усяку їжу, та віддаючи поклони, кудись повбігали.

Коли все стихло, дивиться дідусь, а в скринях, на які його поставили, повно золотих грошей.

-   Охо-хо, не думав, не гадав, а оце ж такі скарби придбав! - зрадів тут дідусь.

Взяв він ті скрині та повернувся додому.

Висипав дідусь перед бабусею золоті гроші, сидять вони дивляться один на одного та на гроші.

Саме в цей час, сусідня бабуся до них завітала. Послухала вона дідусеву розповідь, та вирішила своєму дідусю так само зробити.

 Наступного дня, замаскувала вона і свого дідуся під ідола, та відправила його поперед поля стояти.

 Незабаром і мавпи прибігли. Побачили вони «ідола» та кажуть:

-   А ми цеж думаємо, куди це дівся «ідол», а він знову оце тут стоїть. Не місце йому тут, віднесемо його знову в храм, що на горі.

Взяли мавпи і цього «дідуся-ідола» та понесли його у гори до храма.

А дідусь і радіє про себе:

-   Ехе, хе ..., все йде як треба.

Тож, мавпи знову вийшли до річки. Підняли вони дідуся до гори, та обережно почали переходити річку.

Почало і цього «дідуся-ідола» хилити у річку.

-   Ой-ой, дивіться! Обережно! Не можна «ідола» у річку обронити, - загомоніли мавпи та знову притягнули такі ж самі скрині, і підперли ними дідуся. А дідусь, посміхаючись про себе, думає: - «Нахилюсь ще трохи, може ще більш скринь принесуть...».

І справді, мавпи знову, звідкілясь, притягнули ще скрині, та обклавши ними дідуся, заспівали:

-   «Гей, стегно мавпи замочили, стегно «ідола» ми захистили! Гей, гей!»

Дуже смішно стало цьому дідусю, слухаючи таку чудну пісню, не витримав він, та заворушив плечима від сміху.

 Побачили це мавпи, та, як заголосять:

-   Дивіться, чи то не ідол плечима заворушив!

-    А ну, зараз перевіримо, чи то насправді ідол, - каже одна мавпа, та листячком полоскотала «дідусю-ідолу» носа.

Певно, що тут не втримався дідусь, та як розсміється:

- Аха-ха-ха!

- Ой, людина, людина, ніякий це не ідол!, - загомоніли мавпи.

Розлютилися мавпи, кинули дідуся у річку та почали його туди-сюди колошматити.

А ні про які вже скарби і не мріяв дідусь. Увесь у подряпинах, добре, що живий, повернувся бідолаха до своєї бабусі.

Довідка:

В Японії ідол-божок Джізо, або О-Джізо-сама, це божок-охоронець дітей і мандрівників. Статуї Джізо можуть бути виготовлені з глини та бронзи, але в основному висічені з каменю. Їх можна побачити в буддійських храмах, на кладовищах, на узбіччі дорог.